Чому грузини вигнали Саакашвілі

"Чому
Чому грузини вигнали Саакашвілі

Його люди скоро скурвились і стали віджимати бізнес на свою користь не тільки у клятих “папередніків”, а й у міддла. Віджимати не тільки контроль над потоками великого порту Поті, а й забирати ресторани.

Забирати навіть авто, які сподобалися! Зараз є близько 10 тисяч кримінальних справ, за якими колишні власники намагаються довести, що вони під примусом переписали свої «Порше» і фірми (51% статутного) на представників Саакашвілі. Але це важко довести нормальним чином. Бо формально все оформляли через нотаріусів, які працювали уночі. Просто в угоді вказували ціну у десять разів дешевшу, ніж на ринку. Тому за три роки нічого не вдалося повернути. Плюс ще політичні нюанси, але про них нижче.

Саакашвілі монополізував корупцію. Наприклад, головним бензотрейдером країни став «Сокар». Але не сама азербайджанська державна контора, а її торговий грузинський будинок, нібито записаний на два офшори. Який з них Алієва, а який Саакашвілі – формально досі невідомо. Але скоро з’явиться велике розслідування місцевих журналістів, там будуть оприлюднені різні офшори, в тому числі, з «Панами пейперс», і протягнеться ниточка прізвищ і назв.

«Касиром Саакашвілі був молодий міністр оборони Кезерашвілі. На нього переписували бізнеси. Він за часів Саакашвілі став власником найпопулярнішого телеканалу «Руставі 2», а вже за нової влади переписав акції на свого родича», – кажуть журналісти з Тбілісі, що живуть на гранти уряду США. До того ж цього орла підозрюють у тому, що він з благословення США став міжнародним торговцем зброєю з доходом $1 мільярд на рік. Але це вже зовсім шпигунська історія, а я цю параною люблю тільки у Ле Карре, тому повернемося до більш зрозумілим баранів.

Віджимання бізнесу в Грузії було ще більш гіпертрофоване, ніж у нас при Януковичу. У нас ходили пацани від Юри Єнакіївського і Сашка Януковича і вимагали 51% бізнесу. Але можна було цього уникнути – фірм багато, смотрящих мало. Грузія – маленька, лише 4 мільйони осіб, з них майже половина у Тбілісі. Все і всі на виду. Тому заховати бентлі і готелі дуже складно. До того ж Саакашвілі був справжнім звіром в боротьбі з корупцією.

Нульова толерантність до корупції обернулася сотнями тисяч зеків. Маленька Грузія свого часу була на першому місці в Європі за кількістю людей у в’язницях. 300 тисяч людей з 4 мільйонів. Це приблизно кожен п’ятий чоловік призовного віку. У всіх є родичі. І всі бачили спонсоровані ворогом Саакашвілі відео про тортури у в’язницях.

«У нас була страшна корупція. Тому хапали по справі. Але “паяли” страшні терміни – до десяти років за корупцію. Третина заарештованих при Саакашвілі досі сидить», – кажуть журналісти.

У підсумку реальний парадокс. Кого я не питав про спадщину Саакашвілі, всі говорили: «Він поборов корупцію». Всі дякували і відзначали, що при Іванішвілі закони «Довгого» не скасували. Поліція, митниця, податкова продовжують працювати без хабарів. Тобто, начебто велике спасибі Міхо.

Але при цьому його проклинають більше. Бо він не був Робін Гудом. Його люди забирали все, що подобалося. Тупо забирали. Силою. І в медіа про це не говорили. Навіть не намагалися.

Одним з перших захоплень Саакашвілі була свобода слова. «Всі телеканали дуже скоро стали тільки хвалити його. Критикувати – означало бути проти реформ. А це було непопулярно», – каже журналістка, яка працювала на «Руставі-2».

Це був такий вищий ступінь нашої порохофіліі. Уявляєте Бірюкова або Нуса, але не як ломів, а головних дискурсоводів «Інтера» та «1 + 1», які вішають ярлики не у фейсбуці, а з екранів найголовніших телеканалів? Ось це воно.

Тим більше, що у маленькій країні всі і без телевізора бачили жовтяницю. Президентський палац за $100 мільйонів для шейха, куди за викликом “перця” возили жінок. (Саме так зараз говорять. Хоча побудований за державний кошт палац залишився державі, і ним зараз розпоряджаються вороги Саакашвілі.)

За*бало. І як тільки люди інтуїтивно відчули незворотність реформ, як тільки середньому класу набрид 51% Кезерашвілі, як тільки Іванішвілі зрозумів, що Саакашвілі, якого він спонсорує, загрожує його майбутньому, як тільки Сорос розчарувався у Саакашвілі, зважаючи на принципи наповнення навколобюджетних фондів за рахунок прогибу корупціонерів і не дуже корупціонерів (гроші та майно за свободу), – Саакашвілі впав нижче половини підтримки. І програв президентські вибори.

А потім люди побачили, що при Бідзіні відкат не настав, що бізнес не доїть взагалі ніхто – ні податкова, ні прокуратура, ні поліція, ні 51-процентники. І партія Саакашвілі чисто програла недавні парламентські вибори.

Ні, у нього звичайно ж залишилися прихильники. Це витягнуте ним з болота в князі покоління, «соціальні ліфтовики» та їх родичі. Адже Міхо – розумник. Толкових абітурієнтів він посилав навчатися у всякі гарварди і сорбони коштом бюджету. Вони поверталися і продовжували добивати корупцію. Але іншим грузинам було прикро, бо так кар’єру можна було зробити тільки тим, хто був відданий режиму Саакашвілі. Тобто, так само як наша Дєєва. Фуууууу …

Плюс нульова толерантність до критики. Одним з спускових гачків проти Саакашвілі став випадок з хлопцем, який йшов по вулиці та побачив у ресторані знайому дівчину із одним з міністрів Саакашвілі. Ну і сказав їй публічно «чого ти сидиш з цими нехорошими людьми». Скандал, бійка, а потім його порізаний труп знайшли в лісі. Люди обурилися і почався скандал по типу нашого Гонгадзе. Ці демонстрації жорстоко “загасила” поліція (два трупи під час розгону де-юре незаконного мітингу). І далі було все дуже швидко. Жуки Саакашвілі розбіглися у США, Францію, Іспанію, Угорщину. Хтось вирішив залишитися і як мер Тбілісі потрапили до в’язниці. Але більшість за кордоном, а тому мають доступ до офшорних рахунках. І новий режим не дуже поспішає знищувати “папередніків”. Навіть підконтрольний новій владі парламент не поспішає прийняти закон про повернення власникам віджатого при Саакашвілі майна. Нічого не нагадує в стосунках порошкових і януковичів?)))

Саакашвілі вигнали тому, що позитив, який він приносив, став меншим, від породженого ним негативу . У якийсь момент люди Міхо мали б припинити забирати бізнес у людей (в ідеалі – взагалі не починати). А вони навпаки – немов сказилися і стали вести себе як шейхи.

Так, люди стали жити заможніше, виріс ВВП, зменшилося безробіття. Але на фоні зростання ситості якраз і став помітніший переділ на користь Саакашвілі.

Плюс невдала війна з Росією – не зміг створити атмосферу страху як Путін у Росії, бо у грузин голова на місці. Історії типу «не хитайте човен» та «щурі проблюются і потонуть, а нормальні попливуть далі».

Плюс контрпропаганда грузинського патріарха. Реальний факап. Саакашвілі вимагав, щоб при новій владі церкви зареєструвалися як юрособи. Це не питання податків або якоїсь світлотіні. Але для грузинських православних це означало, що вони отримають код юрособи так само, як і вірменські церковники в Грузії. А це в контексті багатовікового питання «хто кому тато» – просто пи*пець. Бо ці коди їх ніби зрівнювали в очах держави. Ну, грузинський патріарх не стерпів і понеслися проповіді. І навіть будівництво храму в Тбілісі для православних не примирило Міхо з патріархом (на фото храм і президентський палац).

В підсумку. Маса позитиву від Саакашвілі – це перемога над корупцією, це зростання ВВП (зарплати, безробіття). Коли люди трохи звикли, то став випирати негатив – елітарна корупція, тиск середнього бізнесу, проблеми зі свободою слова, насильство. Тобто, реально пахло тоталітаризмом. Ну і грузини мирно вибрали інший шлях. Просто проголосували проти діючого президента.

Розумники. Давайте вчитися у них тверезості і самоконтролю, НЕ патерналізму.

Цей текст неминуче спробують використовувати українські вороги Саакашвілі. В першу чергу це порохофіли. Але дарма…

Я б дуже хотів, щоб у Міхо хоча б на кілька років з’явився той обсяг повноважень, що у нього був у Грузії. Адже вдома йому вистачило кілька сотень людей для старту. А Україна в десять разів більша за Грузію. І тут у заїжджого апріорі менше можливостей. Нехай у Міхо навіть були свої начальник обласної прокуратури, поліції та митниці. Але заступники заступників були наші. І все тонуло. Ніхто нікого не саджав за грати. А саме це було грузинським рецептом – нульова толерантність до корупції. В Україні основна маса людей після Майдану злякалася реально боротися зі злодіями.

Можливо, це правильно. Бо це означало б ріки крові. А на фіга така країна, в якій трупи висять, як яблука в урожайний сезон? Можливо, нам потрібно поступово. Два кроки з Ющенком вперед, і один з Тимошенко і Януковичем назад. Два кроки з Порошенком вперед і один з ним же назад. Можливо, саме так ми через кілька поколінь отримаємо чистішу країну, якій будуть заздрити навіть мракобіси Криму і Донбасу.

Тому просто давайте не опускати руки. Нехай кожен стає більш професійним у своїй справі – це дуже відволікає від пустопорожніх піарфейків. Так переможемо. Бо у толкових людей не буває “засраних” телевізором мізків.

УПД. Виявилося, що Саакашвілі прямо сьогодні щось проводить. Реально не знав. Писав вчора увечері в літаку, типу за підсумками візиту. Повісив вранці, коли перечитав текст на свіжу голову. Хоча вийшло конспірологічно, згоден)))

Юрій Ніколов, співзасновник проекту “Наші гроші”


Back to Top